Мамам України
Всім матерям одної Батьківщини,
Кому Господь ім’я безцінне дав,
Тій мамі, яка втратила дитину,
Тій матері, чий син солдатом став...
* * *
Під серцем ти дитя своє носила,
Його від світу всього берегла,
Не для війни синочка народила,
Життя у муках ти йому дала...
Цілуючи, співала колискові,
І колихала ніжно на руках...
Ростила у терпінні і любові,
Благословляла серцем й на словах.
Дитині тільки доброго бажала,
Молитвою встеляла долі шлях,
Коли в якусь дорогу проводжала,
То біль таївся у твоїх очах.
Син виріс... Вищим став за свого тата,
А мама... а чи думала вона,
Що народила справжнього солдата,
Якого в неї відбере війна....
Якого буде кожен день чекати,
Вдивляючись в далекий горизонт...
Якого мріє знову обійняти,
Тоді, коли вже він покине фронт...
Болять серця за рідними синами,
І чаші мук немає дна й кінця...
Я плачу з вами, українські мами,
Хай Бог лікує зранені серця....
За діток хвилюватися, тужити,
Топити смуток свій у морі сліз.
Це пережити, вижити і жити —
І дмухати на рани —героїзм.
Плащі не носять справжні героїні,
Сплелися в душах траур і любов...
Я дякую всім мамам в Україні,
За труд безцінний, силу молитов.
Бажаю вам живими дочекатись,
Солдатів і зустріти вдома їх...
А ті… кому вже тут не обійнятись —
Побачать в Небі діточок своїх...
Наталія Луцик-Мартинюк
Переглядів: 164
