Мамі
Ви, здається, мамо постаріли,
А для нас такі ж ви — молоді.
Наче пташка пташеняток гріли,
Затуляли нас крильми в біді.
Ви ночей важких недосипали,
Нас ростили всіх серед тривог.
На дітей любові вистачало,
А молитви щирі слухав Бог.
Мудрість неземну передавали,
Часто втома вас збивала з ніг...
Вчили, берегли і наставляли,
Хвилювались, мамо, за усіх.
Як дитині в пальчику заколе,
То у серці в мами більш болить...
Ви не залишали нас ніколи,
А були із нами кожну мить.
Дні летіли, зморшки малювали,
Не жалілись, мамо, на свій хрест.
Тільки сльози часто так ковтали,
І боролись з розпачем, щоб щез.
Наш непослух рани вам приносив,
Ви прощали нам без зайвих слів.
Сивина впліталась в ваші коси,
Та не замовкав знайомий спів.
Розлетілись пташенята в поле,
Виросли всі діти і тепер
Вже нема кого будити в школу,
І синок колінце не роздер...
Вже не треба доню заплітати,
І варити вже не варт каші...
Все пройшло, та бережете свято
Теплі-теплі спогади в душі.
Мамо! Вдячні Вам за добрі руки,
За той труд... йому ціни нема...
За терпіння ваше і науку,
Що тепло ділили між всіма.
Дякуємо Вам за приклад віри,
За молитви щирі кожен день...
За турботу і любов без міри,
За красу проспіваних пісень.
Хай за все сторицею воздасться,
Хай Самим відплатиться Творцем.
На Землі — здоров’ям, миром, щастям,
А На Небі — золотим вінцем.
Наталія Луцик-Мартинюк
Переглядів: 24
