Все у світі починається з мами...
Від рідного дитячого порогу,
Мене у юність доля повела...
Куди б не йшла, вертають знов дороги,
До того наймилішого села...
Де ти живеш, там скупані дощами,
У задумах своїх стоять сади...
Моя хороша і ласкава мамо,
Завжди чекаєш доню вдома ти...
Мені чомусь здається, наче вчора,
Моє дитинство бігало в дворі...
Тобі носила радощі і горе,
А ти до справ вставала на зорі...
Пісні про Бога радісно співала,
Мене навчила жити на Землі,
Молитвами стежину простеляла
І розганяла смуток і жалі...
Не спала, мамо, довгими ночами,
Коли я ще маленькою була...
Вела ти діалоги з Небесами
Свої їм сльози вилити могла...
Де стільки сили й мудрості черпала?
Не покладала в праці добрих рук,
Терпіла все, непослух мій прощала,
Журби зазнала і немало мук...
Найкраще лиш дала мені матуся,
В дитинстві ще вказала на Христа,
У очі рідні, мамочко, дивлюся,
Яка ж у тебе доля не проста...
Тобі я перші зморшки малювала,
Лишала із бідою сам на сам...
В твоє волосся сивину вплітала
Ціни не знала маминим сльозам...
Тепер, коли вже стільки літ минуло,
По-іншому дивлюся на життя,
Не все, можливо, до кінця збагнула,
Проте сьогодні вдячна тобі я..
За ту любов, якій границь немає,
І за терпіння, радість кожну мить,
Твої молитви шлях оберігають,
Мій біль в тобі теж плачеться, болить...
Тебе за труд вінець життя чекає,
Отримаєш його на небесах,
Тобі Христос там нагороду має,
Забудеш смуток, сумніви і страх...
Благословенна будь Великим Богом,
Душа твоя щоб квіткою цвіла...
Мене ж нехай ведуть завжди дороги,
До мами і до рідного села....
Наталія Луцик-Мартинюк
Переглядів: 30
