«Якби зібрати материнські сльози»
* * *
Якби зібрати материнські сльози,
Які стікали від душевних ран...
Які на Землю падали мов роси,
То сліз було б тих — цілий океан.
Якби зібрати їхні всі молитви,
Які уважно слухав Бог Отець,
Які вели нас через поле битви,
То б тих молінь був цілий космос весь.
Якби зібрати ніжність у долоні,
І теплоту, що йде з її руки,
Турботу про синочка, чи про доню...
Було б турботи — всіх пустель піски...
Якби любов ту матерів зібрати,
Засіяти би нею грішний світ...
То щезло б темне все і все пихате,
І вмить розстав би Антарктиди лід...
Всі матері любити вчаться в Бога,
Життя в собі носити їх обрав...
Нелегка в матерів земна дорога,
На ній чимало праці, сліз і справ...
Та кожна мама дуже особлива,
В собі плекає сильні почуття...
Коли засне її маленьке диво,
До Бога йде в молитві, як дитя...
Несе свій труд, ночей не досипає,
Покрити вміє добротою гріх,
На жертви йде, про себе забуває...
Все зробить, щоб звучав дитячий сміх...
Останнє мама може нам віддати,
Прийде через зруйновані мости...
Нам мамою потрібно цінувати,
І треба матерів нам берегти.
Вона віддяки за добро не просить,
Лиш теплий погляд розжене туман...
Хай не стікають материнські сльози,
Хай щастя буде цілий океан.
Наталія Луцик-Мартинюк
Переглядів: 24
