Йшла коляда

Йшла коляда —
                          рипів різдвяно сніг, 
Де снігу не було, там уявлялось .
І обруси святкові легко спались.
Коли відкрито й гарно на поріг 
Ставав вертеп і тайни відкривав 
Тисячолітні...
                    Хлопчик тільки плакав. 
Злякався Ірода.
Ставав під добрим знаком 
Майбутній рік і рід, що
                                   не пропав.

Хрестилася прабаба у куті.
Судьба не раз в житті її дурила.
І обсилались пір'ям білі крила, 
Ставали невагомі й золоті.

Світилась правда, справді ж бо
                                      свята.
І навіть смерть не підло
                                      за спиною.
Природно в гурті стала із косою, 
Щоб віншувать на многії літа.

Марія Людкевич


Разработка веб сайтов