Йшла коляда
Йшла коляда —
рипів різдвяно сніг,
Де снігу не було, там уявлялось .
І обруси святкові легко спались.
Коли відкрито й гарно на поріг
Ставав вертеп і тайни відкривав
Тисячолітні...
Хлопчик тільки плакав.
Злякався Ірода.
Ставав під добрим знаком
Майбутній рік і рід, що
не пропав.
Хрестилася прабаба у куті.
Судьба не раз в житті її дурила.
І обсилались пір'ям білі крила,
Ставали невагомі й золоті.
Світилась правда, справді ж бо
свята.
І навіть смерть не підло
за спиною.
Природно в гурті стала із косою,
Щоб віншувать на многії літа.
Марія Людкевич
Переглядів: 408
