"Нічка сонечко ковтнула"

* * *

Нічка сонечко ковтнула
Чорним ротом хмари,
Розтягнулися довкола
Тіні, як примари.

Стиснув міцно страх Вікусю
У свої лещата.
Знов кричить мала: «Боюся!
Де ви, мамо, тату?!

Ось погляньте з-попід ліжка
У моїй кімнаті
Виповзають змії нишком,
Як тут можна спати?»

Татова рука надійна
Вмить весь страх розвіє:
— Придивись — це ж лише тіні,
Де тут взятись зміям?

Ти забула, що за нами
Наш Господь пильнує?
Клич Його, як тата й маму, —
Він тебе почує.

…Руки-тіні простягнула
Нічка до Вікусі.
— Не боюсь! — мала всміхнулась. —
Я тепер з Ісусом!

Ольга Міцевська


Разработка веб сайтов