Битва
Дзвенять мечі. Душа — неначе камінь.
Зіщуливсь дух, мов птах зламанокрилий.
А вперте «я», зміцніле із роками,
Воює наполегливо та сміло.
Йому не бракне тактики та хисту.
Ще не в таких боях перемагали!
Зусиллям волі осоружне вістря
Не раз дістати із душі вдавалось.
Й даремно, що від ран тверділо серце,
Вкриваючись безслізності рубцями,
І дух вмирав, поранений у герці
З бажаннями, що бродять манівцями.
Іду на бій. У грудях гине вічність.
Єство ж кричить: «Я вистою! Я зможу!»
Вдивляюсь супротивнику у вічі —
Невже це Ти? Невже це Ти, мій Боже?!
Дзвенять мечі. А на душі вогненно.
Руйнуються твердині непорушні.
Бог проти мене бореться за мене,
Своїм мечем мою лікує душу.
Своїм вогнем зціляє давні шрами,
Вливає в дух мій — Миро найдорожче.
І душу, що викульгує з безтями,
Вітає славно, наче переможця.
Ольга Міцевська
Переглядів: 266