Маскарад ілюзорності
Як слимак, що загубив свою раковину,
Блукаю в примарному світі ілюзій.
Він безжально обпікає холодом,
А я повзу, недолуго прикрившись
Липкою маскою непроникності.
Замерзаю...
Наче промінь, що будить весну своїм сяєвом,
Бог розсіює мій маскарад ілюзорності.
Ще відчуваю холодний подих у спину,
Але десь в глибині сокровенного
Уже визріває незриме тепло.
Оживаю...
Живу!!!
Ольга Міцевська
Переглядів: 435
