«Половіють жита...»

*   *   *

Половіють жита
І зрадливо сивіє волосся.
Промайнули літа –
Вчора лиш одружились, здалося.

Часу плин – наче мить,
Та душа не вгаває: «Коли ж це?»
Не натішивсь дітьми,
Вже й онуками осінь курличе.

Дозрівають жита –
Їх чекає туге перевесло.
Хай же плинуть літа
В сніжні зими і зоряні весни.

І хай будуть вони,
Наче нива, багаті на жито.
Не лякайсь сивини –
Ще попереду бабине літо.

Ольга Міцевська

Переглядів: 268


Разработка веб сайтов

Акція

Буря за вікном, а в серці тиша

Від серця людини до Бога півкроку

Віднині вже рахуємо десятками

Веселка на віях

Високий у думки політ

Вона вдивлялась в темні очі неба

Всміхнутись, доторкнутись, обімліти

Графік суєти

Два погляди

Для чого марно тратити слова

Дорогою з магазину

Зажурились думи. Журавлями...

Згрібаю з душі голіруч жар і попіл…

Йосип

Крізь втому буднів просіває день

Крила натхнення

Крок перемоги

Маскарад ілюзорності

Мелодії часу

Ми створили уявне небо

Миті одвічного

Мить каяття

На перехресті доль людських скалічених

Напишу

Народилось життя. Заясніли рожеві світанки

Нестримно дні плинуть в роки

Осоння віри

Ото, незабаром приходжу!

Петро

Плекало серце мрії осяйні

Половіють жита...

Поцілунок вічності

Різнобарв'я долі

Силуети вічності

Слова із серця рвуться у політ

Слова, слова… Як мало їх у мові

Сонет коханому

Тишу шукаю — омріяну втіху

Торкнусь

Туга воскової сльози

У трепеті замріяної тиші

Усмішка Бога

Хай буде воля Твоя!

Храм

Я не стримаю сльози, бо стане каменем

Як мати…