Сльози при брамі

Як багато у храмі хламу —
Й те важливе, і те ще цінне.
Та за звичкою десь при брамі
Уклякну на одне коліно.

Все зроблю так, як завжди, лише
Це не зніме ярма печалі,
Бо у відповідь — знову тиша.
Небо ридма рида в мовчанні.

Біля брами Богові тісно,
Він навколішки там не стане,
Де між мотлохом гордо виснуть
Звичні образи «нехуштанів».

І тому Його сліз не бачу…
Чую тільки мовчання грізне.
Я ридаю… І небо плаче.
Але мабуть-таки про різне.

Ольга Міцевська

Переглядів: 149