* * *
Високий у думки політ,
Широкий розмах її крил.
Боюся польоту без сил
Й думок, що бредуть по землі.
Думок, що не ніжать небес,
Не здмухують пил із зірок.
Боюся безкрилих думок,
Що бачать лиш бруд і себе.
Ольга Міцевська
Переглядів: 461
Буря за вікном, а в серці тиша
Від серця людини до Бога півкроку
Вона вдивлялась в темні очі неба
Всміхнутись, доторкнутись, обімліти
Згрібаю з душі голіруч жар і попіл…
Крізь втому буднів просіває день
На перехресті доль людських скалічених
Народилось життя. Заясніли рожеві світанки
Слова із серця рвуться у політ
Слова, слова… Як мало їх у мові
