Кровоточива
Кровоточить душа стільки зим, стільки літ,
роздала лікарям всі набутки.
Я зібрала надію й пішла тобі вслід
крізь туман недовіри і смутку.
Йшла спочатку поволі, а далі бігом,
вже не знаючи стриму, ні міри,
щоб торкнутися нишком хітона Твого
у гарячому поштовху віри.
О Твій лагідний погляд, Твій погляд святий —
що від нього я можу втаїти?
Відкриваюсь любові, пізнавши, що Ти,
тільки Ти мене можеш любити.
Галина Манів
Переглядів: 423