"Сили спито, здається, до денця"
* * *
Сили спито, здається, до денця.
Світ байдужий, холодний, як криця.
Сил немає, а серце сміється,
серце радості повне по вінця.
Там, у серці Господь мій зі мною,
там готове усе до вечері,
в осередді любові й спокою,
де у вічність прочинено двері.
Як Ти, Боже великий, змалився,
задля того, щоб бути зі мною!
Як Ти в серці моєму вмістився?
Як Ти любиш мене такою?
Але прагну Тобі скоритися
і прийняти всі дні безкрилі,
щоби вільно могла явитись
Божа сила в моїм безсиллі.
Галина Манів
Переглядів: 441
