"Сили спито, здається, до денця"

* * *

Сили спито, здається, до денця.
Світ байдужий, холодний, як криця.
Сил немає, а серце сміється,
серце радості повне по вінця.

Там, у серці Господь мій зі мною,
там готове усе до вечері,
в осередді любові й спокою,
де у вічність прочинено двері.

Як Ти, Боже великий, змалився,
задля того, щоб бути зі мною!
Як Ти в серці моєму вмістився?
Як Ти любиш мене такою?

Але прагну Тобі скоритися
і прийняти всі дні безкрилі,
щоби вільно могла явитись
Божа сила в моїм безсиллі.

Галина Манів


Разработка веб сайтов