Два береги

І
Там ангел смерті, добрий і печальний,
Чекає у човні з веслом в руці,
І, мов нічні лілеї, зорі дальні
Гойдаються тихенько у ріці.

Там вщухне біль, що серце увібрало
На довгому, задовгому шляху
У світі, що палає вічним шалом
І що плекає посмішку лиху.

Там сяду я у човен свій останній,
Занурить ангел у зорю весло,
На трепетному, ніжному світанні
Мене не стане, як і не було.

ІІ
На золотому березі любові
В сапфіровому плетиві ріки
Лопочуть радісно ліси казкові,
І лань підходить сміло до руки.

На золотому березі любові,
Де рожевіє світанковий рай,
Цвітуть лілеї ніжні та чудові,
І райдугами грає небокрай.

І тут кінець усім моїм стражданням,
На берег, що не відає біди,
Веде мене зоря моя остання,
В діброви світлі, в запашні сади.

Близька а чи далека та година,
Не зміниться, не висохне ріка,
Де стомленого серця батьківщина,
Де Батечко на мене мій чека.

Галина Манів

МАНІВ Галина