Вінчальний
Що за дивний букет: конюшина, горох,
І ромашки, і дзвоники сині…
Ти і я між людьми, і усе ж таки вдвох
До кінця свого віку віднині.
Що за дивний букет: дві троянди, люпин,
Полину срібно-сивого кущик…
Ой ізвідки ж узявся гіркий цей полин? –
То, мабуть, щоб любилося дужче.
У букеті вінчальнім таке запашне
Різнотрав'я – без назви, без ліку.
Ми з тобою удвох, ми з тобою – одне
Перед Господом нашим довіку.
Галина Манів
Переглядів: 346
