Багато люду у полоні…
Багато люду у полоні
Й не тямлять власної біди,
Обмануті та забобонні,
Ще й інших кличуть: — Йдіть сюди!
До істини їх не веди,
Щасливі у своїй омані.
Їм чагарі — немов сади,
Неправда їм — смачніш від манни.
У злі своїм вони старанні.
Блуд і перелюб у ціні,
Тому невірні у коханні,
Та вірні в пиві й у вині.
Життя пливе, мов у кіні,
Калейдоскопом сварок, п’янок…
То повні сміху, то сумні,
І день — як ніч, як вечір — ранок.
Хоч на душі вже безліч ранок.
Вона немов німа й глуха.
О, скільки мучиться душ-бранок
В полоні пристраснім гріха.
Хай біль душевний не стиха
Щодень від рання і до рання.
З полону звільнює жага —
Жага спасіння й покаяння.
Василь Мартинюк
Переглядів: 180