Блудниця
1.
О, що ти скажеш тій сльозині,
Що із очей мигцем сплила?!
— Мій Господи, чи ж то віднині
Мені продовжене життя?
Я вже була напівпокійна,
А зараз і жива, і вільна.
Ти мій пробачив кожен гріх —
О, це найбільша із утіх.
Я милості не заслужила.
Це, Господи, любов Твоя,
Немов пахуча чиста хвиля
Мене з безодні підняла.
Вдячні сльози, освятіть
Мого спасіння щасну мить.
2.
А ми? Хто з нас не потопав у світі?
Хто не блудив і хто не пив цей бруд?
Ми всі були немов несамовиті
І мали пекло престрашне вже тут.
І хоч здавалося, що прожили так мало,
А полум’я пекельне обпікало,
Бо навіть за маленький гріх
Чекає смерть жахна на всіх.
А Ти, о Господи, тяжкі провини наші
Узяв на себе у великий час
І випив всю печаль і муку всю із чаші,
Яка була призначена для нас.
Той хрест, що Ти на нім висів —
Спасіння для людських синів.
Василь Мартинюк
Переглядів: 480
