Девальвація слів

Розмову точить чоловік —
Як вуж, звивається язик.
І п’ють усі кисіль словесний,
Що він політик дуже чесний,
Що добрий він, що Бога ради
Усе віддав би для громади
І що йому бракує слів
Сказать, як правду полюбив;
Що він щодень і щохвилини
Добро приносить для країни.
Лиш ті, хто з’їв із ним пуд солі,
Не хочуть киселю…
                                        — Доволі!
Нам треба чистої води,
А не якоїсь там бурди!
Твою ми знаєм справжню вдачу —
Таку вже добру, мов козлячу.
А чесність в тебе, як нарив
У тих, кого ти обдурив.
А лагідний — немов собака,
Не раз на громадян нагавкав.
А полюбив народ настільки,
Що обібрав би до копійки.
Для тебе ж бо проста людина
Якщо не гвинтик, то скотина…
Про що балакав, правда в тім,
Що найдорожче — власний дім.
Усе, що вдасться увірвати, —
Мерщій привласнити й сховати…
І бачить Істина з Небес
Цю девальвацію словес.
І ті, хто думає, пізнали:
Слова людей девальвували.
Лиш Слово Боже без вини,
Воно не втратило ціни.
І ті, хто має Божий страх,
Ще носять правду у серцях. 

Василь Мартинюк

Переглядів: 120