Девальвація слів

Розмову точить чоловік —
Як вуж, звивається язик.
І п’ють усі кисіль словесний,
Що він політик дуже чесний,
Що добрий він, що Бога ради
Усе віддав би для громади
І що йому бракує слів
Сказать, як правду полюбив;
Що він щодень і щохвилини
Добро приносить для країни.
Лиш ті, хто з’їв із ним пуд солі,
Не хочуть киселю…
                                        — Доволі!
Нам треба чистої води,
А не якоїсь там бурди!
Твою ми знаєм справжню вдачу —
Таку вже добру, мов козлячу.
А чесність в тебе, як нарив
У тих, кого ти обдурив.
А лагідний — немов собака,
Не раз на громадян нагавкав.
А полюбив народ настільки,
Що обібрав би до копійки.
Для тебе ж бо проста людина
Якщо не гвинтик, то скотина…
Про що балакав, правда в тім,
Що найдорожче — власний дім.
Усе, що вдасться увірвати, —
Мерщій привласнити й сховати…
І бачить Істина з Небес
Цю девальвацію словес.
І ті, хто думає, пізнали:
Слова людей девальвували.
Лиш Слово Боже без вини,
Воно не втратило ціни.
І ті, хто має Божий страх,
Ще носять правду у серцях. 

Василь Мартинюк

Переглядів: 52


Разработка веб сайтов

Ісав

А істинна любов у серці — жертва

А ніч тоді була…

Апостол Петро

Блудниця

Буває дивне: у страшну жару

В Тебе на долоні

Він народився…

Вересневий ранок

Гармонія початку і кінця

Говорить Бог мені вустами серця

Господь знайшов нас

Господь покликав вас

Девальвація слів

Дух Божий знає Божі таємниці

З ким поділюся болем і журбою?

З наближенням Різдва…

Зіткав мене Всевишній чоловіком

Запахла ти мені, мов яблуневі квіти

Земне життя не для забав

Мій Боже, захисти мене, благаю

Мій Господи, які жорстокі люди

Мій край і зрада

Мій любий краю

Малий синок, побачивши вогонь

Марії

Минуло літо. Вересень настав

Мир

Ніхто не може без надії жити

Ніч ясна

Народився Хліб

Ненавиджу! Люблю!

О Великодню

О Дух Святий!

Очікування Різдва

Преображення («Благоволив Ти учнів привести»)

Прийдешньому 21-ому

П’ятидесятниця

Різдвяні сонети

Різдвяна ніч

Стражденне серце в Бога на долоні

Сяє сонце у небі яскраво

Такий маленький, такий хороший

Твоє – тобі

Тебе, Ісусе, увінчали терном

Теплом війнуло на сумні поля

Ти бачиш...

Ти відплатив любов’ю

Ти — вільний дух. Ти крила розпростер

У Віфлеємі

У цей чудовий день єднає ваші руки

Убійники, грабіжники й обманці

Хоч я в тяжкій роботі дні та ночі

Хто б душу полюбив мою, як власну

Що може бути краще, ніж свобода

Щоб Господу віддати щиру шану

Я іду, я біжу додому

Я із мочару Богом взятий

Я був ніким...

Я так шукав Тебе!..