Мати-християнка
Сини приїхали. Приїхали до мами.
Щаслива зустріч, радісна, жадана!
Хоч мати тішиться дорослими синами,
Та на душі її ятриться рана.
— Яка ще рана? У якому горі
Її зазнала лагідна матуся?
Сини ж у неї милосердні й добрі…
— Та йти не поспішають до Ісуса.
— Вони ж у неї ще не зовсім сиві,
Міцні, здорові, жити їм і жити,
Поглянути: і сильні, і красиві…
— Але, на жаль, минають дім молитви.
— Краси і доброти у них немало,
У них повага, здібності та вміння…
— Та ліпше б і чогось не вистачало,
Аби не бракувало їм спасіння.
Щоб їх у Книгу Неба записали,
Щоби душа наповнилася Слова…
Бо ліпше б, хай вони чогось не мали,
Аби була в серцях любов Христова.
Сини до мами сповнені любові,
Її життя для них багато значить…
Та лячно їй: не вклоняться Христові —
У вічності ніколи не побачить.
Надії серце материнське гріють
(Воно не може бути безстороннім):
— Ось цього разу, як сини приїдуть —
Покаються у домі молитовнім.
«У чому каятись? Пограбували, вбили?
То ж ні, не грішники, хоча й не бездоганні…»
— Якби ж вони коліна прихилили,
Перед Христом, як справжні християни.
«Та ж ми у неї не найгірші діти,
Ніколи й не образили неначе…»
Сини ніяк не можуть зрозуміти,
Чого радіє їхня мати й плаче.
Чого в очах ховається тривога?..
Можливо, за минулу всю недолю?..
Байдужістю до Спаса-Христа-Бога
Їй, найдорожчій, завдавали болю.
І прийде час, коли сини зійдуться,
Згадають батька, матінку згадають —
І зрозуміють: плакала матуся
За їхніх душ спасіння — й заридають…
В Ісусі буде солодко ридати,
І будуть сльози чисті, ніби перли,
Бо хоч померла християнка-мати,
Та молитви матусі не померли.
Василь Мартинюк
Переглядів: 179
