"Мій Господи, які жорстокі люди"
* * *
"...Шлунок їхній бог... Вони думають про земне!" (Фил. 3:19)
Мій Господи, які жорстокі люди,
Що згадують ім’я Твоє,
Але гнилизна в їхнім серці є! —
І нею тхне усюди.
Їм завжди пиха розпирає груди
І роздивитись добре не дає
Занедбане єство своє,
Запалене хворобою облуди.
Роздумують про вигоду й про зло, —
Бо Духа в них Твого ніколи не було, —
І ревно служать шлунку,
Працюють, як слухнянії раби,
А він наказує: — Бери, бери, греби, —
То й здатні і до вбивства й до грабунку.
Василь Мартинюк
Переглядів: 483
