«Ніхто не може без надії жити»
* * *
Ніхто не може без надії жити,
Ніхто не може без надії спати.
І зрощують надії, наче квіти,
Вдягаються в надії, ніби в шати.
Купують і вимінюють надії,
Їх заробляють, їх оберігають,
Щоб дощ не змив, не вбили суховії,
А ще бояться, що надії вкрадуть.
Які ж вони! Подивишся, аж дивно:
Рожеві є, смугасті є, строкаті.
Збирають їх, леліють неупинно, —
А час показує, чого вони всі варті.
Страхи, хвороби — наче чорні птахи…
Ламаються надії під вагою…
А сльози відчаю, а стогони невдахи —
Течуть гірською повною рікою.
Не тішмося надіями пустими.
Згадаймо про любов Христову вічну, —
Вона руками ніжними своїми
Нас порятує в мить найбільш критичну.
Василь Мартинюк
Переглядів: 682
