Різдвяні сонети
1.
З'явився в Назареті Гавриїл
Й став перед очі лагідні Марії.
Вона стривожилась і опустила вії,
І щось подумати не мала сил.
Бо налякали сяйво й розмах крил
Її, заручену, що у хвилини тії
Весільної чекала веремії
І стільки мала невідкладних діл!
— Радій, радій же, благодаті повна!
Від Господа ти милості достойна!
Господь з тобою! — ангел промовляв.
Мовчала діва. Ангела вітання
Збудило в серці жінки здивування,
А страх — її побожність виявляв.
2.
— Не бійсь, Маріє, дивну благодать
Ти віднайшла у Господа Святого.
Зачнеш в утробі Сина дорогого —
І прийде день Його рождать.
Назвеш Ісусом. Буде величать
Твоє насіння люд зі світу всього.
Він сяде на престолі золотому,
Щоб вічно царювать.
О, не тривожся ти, що не пізнала мужа,
Тебе огорне Божа сила дужа
І злине Дух Святий у повноті.
І Син твій Сином Господа назветься.
Вкладе життя Він до людського серця,
І будуть всі слова й діла Його святі.
3.
Для Бога неможливого нема!
— Хай буде так, як Він того бажає.
І ангела повітря розчиняє —
Й Марія залишилася сама.
Скоріш до родички. О, мабуть, не дарма
Й для неї ангел радість сповіщає.
Хай щире серце інше привітає,
Бо щастя більшає, як ділиться двома.
Вуста торкнулись вуст Єлизавети —
І їй відкрились Божії секрети:
— Господня мати ось прийшла сюди!
Благословенна ти між жонами у світі,
Благословенний Той, що маєш народити,
А як повірила — блаженна назавжди!
4.
Йде Йосип з Назарета, з Галілеї,
З Марією в юдейський Віфлеєм.
Додав цар Август до своїх проблем —
Переписати люд землі своєї.
Ось місто батьківське. Кімнат ні однієї
В заїздах не знайшлося. Що ж робить?
Вагітній жінці треба відпочить,
Та й близько пологи у неї.
Вертеп вони нарешті віднайшли,
Де вівці скупчились і кози, і воли...
Тут світ зазнав небаченого дива!
...Марія Первенця натхненно сповила.
Подяку Богу стримать не могла —
І по щоках пливла сльоза щаслива.
5.
Так тепло пастухам біля вогню.
Отара, утомившись, спочиває.
Ніч навкруги. А полум'я шугає —
І видно поле й стоптану стерню.
Ой, що за світло, що за чудеса?!
Це ангел, ангел у Господній славі!
І пастухи тремтять бувалі й браві —
Десь їхня мужність загубилась вся.
— Не бійтеся, бо дивне відбулось —
Спаситель народився вам, Христос.
У Віфлеємі Він, у яслах, в сповиточку.
І Боже військо ув отій порі
Зійшло із неба в одязі зорі
Й співало славу Богу і Синочку.
6.
У Віфлеєм зі сходу мудреці
Ідуть вклонитися царю Юдеї,
І не жаліють старості своєї,
І кожен має скарб в своїй руці.
Ясна зоря показує їм путь,
А Божі ангели від зла застерігають.
Хоч очі Ірода на Немовля чигають —
Йому Спасителеві шлях не перетнуть.
Ось віднайшлася пресвята родина.
І впали ницьма на пошану Сина,
І не соромились щасливих сліз,
Бо Бога бачили вони, а не людину.
І щире золото, і ладан, й смирну
Для Нього кожен зі скарбів приніс.
7.
Ісусе мій, Твій ангел сповістив
Й мені Твоє народження щасливе,
І думав я: «Хіба оце можливе?» —
Вилазячи з думок, як з чагарів.
І так Дитя побачить захотів!..
Невір'я переміг в жахному герці.
І віднайшов Тебе в своєму серці —
І плакав радо, і благоговів.
Тоді Тобі приніс за радість неймовірну
Хвали палкої ладан й смирну —
Спасенний я, від смерті втік!
І хочу, щоб отримав Ти від мене
Ще й діл любові золото червлене
На доказ вдячності повік.
Василь Мартинюк
Переглядів: 429
