Ти бачиш...
Ти бачиш: скрізь жорстокості пітьма,
Вбивають на війні, вбивають там, де мирно.
Ти бачиш: блудять, п’ють, що радості нема
У тих, що гинуть вперто і покірно.
Шукають насолод за будь-яку ціну
І стануть ради них на злочину дорогу,
І думають собі, що всю свою вину
Складуть на плечі ближньому чи Богу.
О, ти уже пізнав, що світ увесь у злі.
Він тоне у гріху, неначе у болоті.
І що за все, за все, на цій гіркій землі
Чекають люд суди невідворотні.
І кожен стане перед Ним, Святим,
Дасть відповідь і за слова, й за вчинки.
І буде дуже боляче отим,
Хто зневажав Його й не мав зупинки.
І буде дуже радісно тому,
Хто з вдячністю прийняв Господню милість,
Бо Сам Господь наш лагідний йому
Подасть вінець життя за чистоту і вірність.
Господня милість смутку не несе,
Народжується в ній подячна пісня серця,—
Й хвалити будеш Бога над усе
За дар життя, що щедро подається.
О брате мій, пізнай любов Христа!
На тебе Він її щодня зливає.
У Ньому святість, в Ньому чистота
Чого у світі цім немає.
Він друзів дасть нових, дасть почуттів нових,
Дасть щирих молитов і сліз благоговіння,
Й подяку Богу принесеш за всіх,
За все, за все, а надто за спасіння.
Василь Мартинюк
Переглядів: 574
