"Хто б душу полюбив мою, як власну"
* * *
"...І полюбив його Йонатан, як душу свою" (1 Сам. 18:1)
Хто б душу полюбив мою, як власну,
І їй радів, і нею дорожив,
Угорі не лишав, зневажити не смів,
І на дорогу завертав прекрасну
Мене, заблуклого, коли в недобру хвилю
Звернув би із Господньої путі, —
Бо так багато прикрого в житті —
Світ часто відбирає глузд і силу.
О, як любив Давида Йонатан!
Хоч він був князь, хоч він був пан,
А жертвував собою ради друга.
А нині важко вірність віднайти.
Та став для мене, Боже, другом Ти —
З Тобою сум зникає і напруга.
Василь Мартинюк
Переглядів: 507
