«Я був ніким...»
* * *
Я був ніким,
Та відродився в Слові.
Тепер я глек
для Божої любові.
Вона у мене ллється
Аж по вінця,
В моїй поставі
I в очах іскриться.
Не промину
Нi заздрісних, нi злих —
Любов Господню
Виллю на усіх.
Беріть, не шкода.
Як i спорожнію —
Ви оживете, —
От i порадію.
Ви лиш ступіть
На праведні дороги,
А я не пересохну
Без вологи.
Беріть у пригорщі
Або хоч по краплинці, —
Наповнюсь знов
З небесної криниці.
Бо знаю: Той,
Хто в небі наді мною,
Свою любов
Мені поллє рікою.
Василь Мартинюк
Переглядів: 442
