«Не плачте, мамо. Не про вас»

*   *   *

Не плачте, мамо. Не про вас
Писав зажурений Тарас
В пекучих землях Кос-Аралу.
Хоча в пісках зберігся час,
І ранок знову розпочавсь
Виттям шаленого шакала.

А в українській стороні
Хто на щиті, хто на коні.
Хтось прагне взяти все задарма,
Змінивши пострілами світ,
І тягнеться прадавній слід —
Це яром люди тягнуть ярма.

Звучать Давидові псалми,
Загорнуті в сніги зими,
Ми гідні іншої покрови
Ховаємось поміж людьми,
Хто від суми, хто від тюрми,
І фарбам вистачає крові.

Зарити тисячі могил
У земляків дістане сил.
І сповідь принести до храму.
Ще сподівається Тарас,
І Спас ще зглянеться на нас,
Ще зглянеться…
            Не плачте, мамо.

Анатолій Марущак

Переглядів: 319