Прочани

Задивились печальні прочани
На нічну маячню ручаю.
Погляд тягне із жовтої твані
Ручаю гомінку течію.
А прочани, гортаючи список,
Зачитали папери до сліз.
А потік зупинився і висох,
І травою худою проріс.
Серце черпає сутінь печерну,
І не може дістати до дна.
Хоч давно закінчилась вечеря,
Причаїлась в очах таїна.
Ніжне чадо в старому свічаді.
День учадів і просить води.
До олив Гефсиманського саду
Ще ніхто не ходив по плоди.
Де кора не вкривається пилом,
Перехожим іще невтямки,
Як краплина одна окропила
Всі земні та небесні стежки.
Шукачам новостворених матриць,
Хоч кортить зазирнути в Едем,
Не збагнути, як можна вмиватись,
Мов водою, пасхальним вогнем.
Без’язикі і беззаперечні
Не розкриють для правди вуста.
Скільки ж їх, хто несе поперечки
День за днем до чужого хреста?!

Анатолій Марущак

Переглядів: 23


Разработка веб сайтов