«Симоне, сни мої ти перешли синові»

*   *   *

— Симоне,
             сни мої
ти перешли
              синові
В світ, де немає золи,
Снами моїми Андрія гукни
Там, де немає землі і труни.

— Марними думами серце не край.
Тут, біля Бога, блаженство і рай. 
Радість польоту і простір без меж... 
Тільки чому мене Симоном звеш? 
Я поєднався навіки з хрестом, 
Був для людей і залишусь Петром.

— Петре, так звали і батька мого, 
Я б не хотів турбувати його. 
Ми ще в одну з передбачених зим 
Десь в небесах поговоримо з ним. 
Нині і подумки не озирнусь — 
Я запізнитися знову боюсь.

— Добре, я синові сни передам. 
— Симоне... Петре... Не треба...
          Я сам....

Анатолій Марущак

Переглядів: 267


Разработка веб сайтов