«Симоне, сни мої ти перешли синові»
* * *
— Симоне,
сни мої
ти перешли
синові
В світ, де немає золи,
Снами моїми Андрія гукни
Там, де немає землі і труни.
— Марними думами серце не край.
Тут, біля Бога, блаженство і рай.
Радість польоту і простір без меж...
Тільки чому мене Симоном звеш?
Я поєднався навіки з хрестом,
Був для людей і залишусь Петром.
— Петре, так звали і батька мого,
Я б не хотів турбувати його.
Ми ще в одну з передбачених зим
Десь в небесах поговоримо з ним.
Нині і подумки не озирнусь —
Я запізнитися знову боюсь.
— Добре, я синові сни передам.
— Симоне... Петре... Не треба...
Я сам....
Анатолій Марущак
Переглядів: 341