«Ми більше молитись не вміємо»
* * *
Ми більше молитись не вміємо,
Ми, світу цього порожденці.
І падає довгими милями
Знекрилена туга на серце.
А давні століття минувшини
Навколішки день зустрічали,
І марили витязі змужнені
Про Божу любов над мечами.
Ми більше молитись не вміємо –
У поспіху спалюєм істини.
І падає довгими милями
На душі розтрушене листя.
Лідія Меланіч
Переглядів: 412
