«Ми бранці Часу і земних світил»
* * *
Ми бранці Часу і земних світил,
Довіку смертні, а безсмертя – обраним.
З життя іще ніхто не йшов живим –
У Піднебессі грішним душам холодно.
Вершини гір стирають з Неба прах –
Там порожньо… хто марить порожнечею?
А люди сунуть. В гори. По слідах,
По головах, втікаючи від втечі.
І межи зір знаходять дзеркала,
І кланяються власним відображенням…
Згортає дух безсило два крила,
Розсипавши буття в тарелі важелів.
Ми – бранці Часу. В наших жилах – сталь.
Довіку смертні. А безсмертним – подвиги…
І сім нулів, заплетених в спіраль,
Тримають Сонце на Орбіті подиху.
Лідія Меланіч
Переглядів: 926
