Воістину воскрес!
Ранкове сонце ледь у вікна коситься,
Єрусалим напівдрімає мирно…
А дві Марії — жінки-мироносиці
Несуть Царю для погребіння смирну.
Сльозами вкриті трави ніжно-росяні —
Вже третій день, як тут Ісус похований…
Господній Син, що за Життя боровся,
В кайдани смерті назавжди закований?
Співає сад пташиним співом солодко,
Стежина сумно в’ється до гробниці…
Аж загриміло, й Ангел, ніби золото,
Осяяв сумом оповиті лиця.
Великий камінь силою відкинуто —
Тікає жахом скована сторожа…
По сходах — вниз, а там підземна крипта!
Але печера та чомусь порожня…
Ще плащаниця зберігає обриси,
Та тіла не знайти, лиш тишу чутно…
«Де мій Господь? Куди поклали Господа?» —
То Магдалена застогнала смутно
Не плач, Маріє, бо не може втримати
Ні смерть, ні пекло Господа живого.
Ісус воскрес, щоб Дух Святий нам вилити
І прославлять величну силу Бога.
Пасхальний день горить травневим цвітом,
Земля співає й Небеса Небес.
Лунає людству звістка понад Світом:
«Христос воскрес! Воістину воскрес!»
Лідія Меланіч
Переглядів: 569
