Я вихлюпую сни
Я вихлюпую сни: чорно-білі, з рожевими колами.
В них — ні краплі зітхань,
Тільки тиша... і відчай... і гріх...
Серце плачеться: зник
З нього промінь надії, відколи
В місті стиглих бажань
Стали яблука падать до ніг.
Пустка місто зміта,
В шумі вітру зриває овації.
Зареве океан, гримнуть гори і сонце спаде...
В снах я вчуся літать
На безлюдні покинуті станції,
Серед інших прочан
Жду Ісуса, Він скоро гряде.
Проростає зерно — дріботинне, гірчичне — у дерево.
Віття-руки — до хмар,
В них гніздяться планети-птахи...
На розлите вино Царство Боже — пелюстками-генами...
Оживає вівтар
І стираються давні гріхи.
Лідія Меланіч
Переглядів: 1006
