Я втомилась

Я втомилась від болю,
Від рабства колючих дротів,
Сліз підгірклі струмки 
Я втомилася лити в долоні…
Серце хоче на волю — 
В Ісуса обійми святі,
Розірвавши сітки,
Що тримають планету в полоні.

Помирати втомилась
Щодня, посекундно, щораз.
Від щоденних гріхів — 
На снігу закривавлені рани…
Тільки Господа милість
Стирає знеможений час 
До основи віків
І вибілює шати багряні.

Я втомилась без віри
По долі іти навмання,
Без любові й надії
Ледь жевріти я притомилась.
Божа ласка безмірна 
Смерть чорну хрестом зупиня,
І над Всесвітом сіє Господь 
Ніжно-зоряну милість.

Лідія Меланіч

Переглядів: 804