«Ще одне невгамовне літо»

Ще одне невгамовне літо
Зелень листя гострить олівцем.
Вивертає дерева вітер
То навиворіт, то на лице,
Наче наші короткі долі
Хтось колише: угору-вниз.
Без жалю, нарікань і болю
Май сміливість і далі дивись:
Нескінченних хмарин пампушки
Деко Сонця пече й пече,
А ріка біля вічної грушки
Не зважа ні на що: тече.
І вода ота знов хлюпоче
Відображенням сивих нас.
Саме в ній, молодий мій хлопче,
Розчинився достоту час.
Проминули усі протиріччя.
Хочеш світ весь? — отримуй ось!
Що у ньому є справді вічним: 
Груша? Річка?
 — Лиш ми і Хтось!..

Лариса Мельник

Переглядів: 60


Разработка веб сайтов