«Все робилося хутко, поспіль»

*   *   *

Все робилося хутко, поспіль.
Йосип сіном стелив ту постіль,
Незвичайну зовсім для дитини,
У хліву, де мовчазно тварини
За прибульцями спостерігали
Й дневі вистигнути не давали,
Випускаючи пару з ніздрів.
Йосип порався ген допізна,
Доки промінь останній згаснув.
Налаштовано грубі ясла, 
Щоб прийняти дитину Божу
Не тому навіть, що негоже ж
Бути їй нижче ще від вертепу
Поселенцем холодного степу,
А для того, щоб за прикмету
Стати тим, хто за мить з намету
Вчують дивні ангельські хори.
Пастухи! Чи з гори, чи з моря
Йшли за закликом провидіння
Учинити щоби поклоніння.
Не шукали ні храмів, ні масел
Ні небес, лиш небесних ясел...

Лариса Мельник

Переглядів: 35


Разработка веб сайтов