Сорока-ворона

— Кар-кар! Морока! — кричить ворона. —
Ось знов сорока прокралась в крону.

І знов у дзьобі блищить копійка.
Це в неї хобі — вона злодійка.

Сорока злилась: «Чого, пліткарко,
Тут розходилась — поменше каркай!»

…По лісу всьому рознісся галас.
Й сичу старому в той день не спалось.

Він сів на дубі та й дав пораду:
— Тут криком, любі, вже не зарадиш.

Коли ви справи лихі чинили,
Недобру славу цим заслужили.

*  *  *

Про ймення чесне дбай від юнацтва —
Воно дорожче за всі багатства.

Його зганьбити так легко, друже,
А відновити — непросто дуже.

То хай же стануть для нас уроком
Ота ворона і та сорока.

Ольга Міцевська

Переглядів: 348


Разработка веб сайтов