«Ми створили уявне небо»

*  *  *

Ми створили уявне небо
І в нього грюкаємо кулаками.
А небо сказало: «Ввійду у тебе
І будеш ти храмом».
Ми ж, задерши носа угору,
Просто затоптуємо його ногами…
А небо долі — отам, де горе,
Де сльози, вкутані молитвами.
Воно промовляє: «Прийду на вечерю.
Я тут, вже при брамі у тебе…»
А ми навіжено грюкочемо в двері
Уявного неба.

Ольга Міцевська

Переглядів: 558


Разработка веб сайтов

Акція

Битва

Буря за вікном, а в серці тиша

Від серця людини до Бога півкроку

Віднині вже рахуємо десятками

Веселка на віях

Високий у думки політ

Вона вдивлялась в темні очі неба

Всміхнутись, доторкнутись, обімліти

Графік суєти

Два погляди

Для чого марно тратити слова

Дорогою з магазину

Зажурились думи. Журавлями...

Згрібаю з душі голіруч жар і попіл…

Йосип

Крізь втому буднів просіває день

Крила натхнення

Крок перемоги

Л.Ф.В.

Маскарад ілюзорності

Мелодії часу

Ми створили уявне небо

Миті одвічного

Мить каяття

На перехресті доль людських скалічених

Напишу

Народилось життя. Заясніли рожеві світанки

Нестримно дні плинуть в роки

Осоння віри

Ото, незабаром приходжу!

Петро

Плекало серце мрії осяйні

Повечеряй зі мною, Боже

Половіють жита...

Поцілунок вічності

Право бути почутим

Прагну неба

Різнобарв'я долі

Сіра зона

Силуети вічності

Слова із серця рвуться у політ

Слова, слова… Як мало їх у мові

Сльози при брамі

Сонет коханому

Тишу шукаю — омріяну втіху

Торкнусь

Туга воскової сльози

У трепеті замріяної тиші

Усмішка Бога

Хай буде воля Твоя!

Храм

Я не стримаю сльози, бо стане каменем

Як мати…