"Ото, незабаром приходжу!"

* * *

Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як ішов Він на небо
Дії 1:11

— Ото, незабаром приходжу! — тривожним сум’яття майнуло
над світом.
— Ото, незабаром… – бентежним відлунням озвалося в серці.
… А на щоці усміхнена сльоза завмерла —
                 загасити боялась надію, що сяйнула в глибинах єства.
Сяйнула і… ні, не погасла…
                                               Розквітла —
Стрімким польотом душі, окриленої чеканням.

Та невпинний час хвилинами стікав у забуття чи у спомин…
І надії несміливий поклик губився в стоголосому мовчанні.
- - -
— Ото, незабаром приходжу!..
Приходь, Наречений! Твоя наречена
Чистим вісоном огорнена…
Й оливи в світильниках досить.
Але задрімала —
                               либонь, вже втомилась чекати.
— Так — незабаром прийду!
- - -
…Прокинься, душе, пробудися! Воскресни із мертвих, надіє!
Твій Цар повертається, тішся.
Хай світ цей позаздрить, побачивши радість твою
І голос почувши, що кличе: «Прийди!»
Прийди, Господи Ісусе!

Ольга Міцевська

Переглядів: 343


Разработка веб сайтов

Акція

Битва

Буря за вікном, а в серці тиша

Від серця людини до Бога півкроку

Віднині вже рахуємо десятками

Веселка на віях

Високий у думки політ

Вона вдивлялась в темні очі неба

Всміхнутись, доторкнутись, обімліти

Графік суєти

Два погляди

Для чого марно тратити слова

Дорогою з магазину

Зажурились думи. Журавлями...

Згрібаю з душі голіруч жар і попіл…

Йосип

Крізь втому буднів просіває день

Крила натхнення

Крок перемоги

Л.Ф.В.

Маскарад ілюзорності

Мелодії часу

Ми створили уявне небо

Миті одвічного

Мить каяття

На перехресті доль людських скалічених

Напишу

Народилось життя. Заясніли рожеві світанки

Нестримно дні плинуть в роки

Осоння віри

Ото, незабаром приходжу!

Петро

Плекало серце мрії осяйні

Повечеряй зі мною, Боже

Половіють жита...

Поцілунок вічності

Право бути почутим

Прагну неба

Різнобарв'я долі

Сіра зона

Силуети вічності

Слова із серця рвуться у політ

Слова, слова… Як мало їх у мові

Сльози при брамі

Сонет коханому

Тишу шукаю — омріяну втіху

Торкнусь

Туга воскової сльози

У трепеті замріяної тиші

Усмішка Бога

Хай буде воля Твоя!

Храм

Я не стримаю сльози, бо стане каменем

Як мати…