Прозріння

О, не служіть мамоні, юродиві!
Кричить душа, вуста ж мої мовчать,
Скупаю серце в теплій, літній зливі,
Піду туди, де сонця благодать.

Серед земного тихого чарунку
Усе не так, усе мені не те.
Бо Біблії, немов до порятунку,
Я припаду, як рута зацвіте.

Забуду світ спокусливий, гріховний,
З’єднаюся із Господом  святим.
І каяття, неначе келих повний,
Я вип’ю не жаліючи за тим,

Що тлінне і минуче в цьому світі,
І справжню цінність втратило давно.
Прозрійте, я благаю, Божі діти,
Знайдіть в любові істини зерно.

Любов’ю змерзлі душі зігрівайте,
Не забувайте Бога ні на мить,
Всевишньому «Осанна!» заспівайте,
Мелодією миру зазвучать.

Раїса Обшарська

Переглядів: 1


Разработка веб сайтов