«Я дорогами смутку ходила вночі»

*  *  *

Я дорогами смутку ходила вночі,
Оповита туманом безвір’я страшного,
Темні сили, неначе лихі сіячі,
Мені сіяли терням гріхи попід ноги.

Я боялася впасти, тікала від них
І для того, щоб в серце мені не проникли,
Помолилася щиро і гамір їх стих,
І усе навкруги затаїлось, притихло.

Бо з’явилося світло, таке золоте,
Що від нього у мене душа засіяла,
Я відчула, що в тілі у мене росте
Наче лілія, сила нова, небувала.

Обгорнула мене вона дивним теплом,
Я гріховне минуле навіки забула,
Божий Ангел до мене торкнувся крилом
І Господню опіку в цю мить я відчула.

Раїса Обшарська


Разработка веб сайтов