«Говорить до людини Бог»
* * *
Говорить до людини Бог,
Але вона не чує.
Душа, поділена на двох,
У сутінках ночує.
Добро і зло, як день і ніч,
І важко оцінити
Серед прощальних жовтих свіч,
Як праведно прожити.
Найвища мудрість, наче цвіт,
Захована у серці,
Через потік бурхливих літ
Прозрінням відізветься.
І дні нещастя пропадуть,
Зотлівши, як вугілля,
Відкриє Бог найвищу суть –
Любов – цілюще зілля.
Той пропаде, хто клав до ніг
Багатства пишні шати,
Коли за вічності поріг
Прийде пора ступати.
Від злота щирого цінніш
На Господа надія.
Гріхи, немов до горла ніж,
А совість, як лелія.
За сонцем новий день гряде,
Життя на сонях схоже,
Усе на порох перейде,
Прибуде слово Боже.
Раїса Обшарська
Переглядів: 367