«Я дорогами смутку ходила вночі»
* * *
Я дорогами смутку ходила вночі,
Оповита туманом безвір’я страшного,
Темні сили, неначе лихі сіячі,
Мені сіяли терням гріхи попід ноги.
Я боялася впасти, тікала від них
І для того, щоб в серце мені не проникли,
Помолилася щиро і гамір їх стих,
І усе навкруги затаїлось, притихло.
Бо з’явилося світло, таке золоте,
Що від нього у мене душа засіяла,
Я відчула, що в тілі у мене росте
Наче лілія, сила нова, небувала.
Обгорнула мене вона дивним теплом,
Я гріховне минуле навіки забула,
Божий Ангел до мене торкнувся крилом
І Господню опіку в цю мить я відчула.
Раїса Обшарська
Переглядів: 332
