Моє життя
Як гарно пахне вітер лісом й хлібом,
Дарує в душу нові почуття.
Та ти збагнеш цей стан лиш тільки слідом,
Що це насправді ж бо і є життя.
Мені воно нові рядки принесло,
Що додають і радості й журби.
Бо ляже скоро хліб у перевесло,
Зберуть у лісі ягоди й гриби.
В якому не була б природа квіті,
І як би не пишалася краса.
Все тимчасове є у цьому світі,
Все проминає... Вічні — небеса.
Ми ж повинні цю красу пізнати,
І кожну крихточку душею обійнять.
Хоч може все з'являтися й минати,
Та це із неба Божа благодать!
Іван Оринчак
Переглядів: 295
