Передумова Стрітення
Симеону дав Господь безцінний дар,
Та він у нім на мить засумнівався.
І коли текст пророцтв перекладався,
Згустилось коло дум, мов сірих хмар.
Ісая пише дивну Божу річ, —
«Зачне ось Діва, і народить Сина...»
Як може народить Дитя невинна,
Не маючи із чоловіком стріч?
Й покараний за це був Симеон,
Бо в Божій силі сумнів мав великий.
Коли лише побачив лик Владики,
Збагнув спасіння Божого закон.
І Анна праведна, від Фануїла дочка,
Жила при храмі довгі дні й роки.
Вона почула Хто ввійшов таки —
Ось Діва, в храм несе Свого Синочка!
Узяв Його на руки Симеон...
І потекли, в сльозах старечі очі.
Ось бо вони — святі Слова пророчі!
Світись Фавор, звеличся Єлеон!
Тому і ми, у Божий храм йдемо...
Щоби Спасіння нам лягло на руки,
Щоб нашу душу Бог взяв на поруки,
Лиш так і спокій, й радість знайдемо.
Іван Оринчак
Переглядів: 406
