«Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов...»
* * *
«Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов...»
Так невпевнено прозвучало.
Бо коли розпинали Тіло і Кров...
Тих, що йшли, було зовсім мало.
«Я не зраджу Тебе, якщо й зрадять всі...»
І навіщо кидатись словами?
Коли справді життя невідоме зовсім,
То як потім прийти до тями?
А раніше хотів іти сам по воді,
І як міг він таке забути?
Що коли я в гріхах народився тоді,
Можна запросто в хвилях втонути.
А той бідним роздати майно обіцяв
І за кривду перепросити.
Таким чином скарби на спасіння міняв.
А чи можна отак заплатити?
Не давайте обіцянок всім і завжди,
Бо чи можемо впевнені бути,
Що прийдеться ще нам повернутись сюди,
І чи можна життя обманути?
Іван Оринчак
Переглядів: 327
