«Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов...»

*   *   *

«Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов...»
Так невпевнено прозвучало.
Бо коли розпинали Тіло і Кров...
Тих, що йшли, було зовсім мало.

«Я не зраджу Тебе, якщо й зрадять всі...»
І навіщо кидатись словами?
Коли справді життя невідоме зовсім,
То як потім прийти до тями?

А раніше хотів іти сам по воді,
І як міг він таке забути?
Що коли я в гріхах народився тоді,
Можна запросто в хвилях втонути.

А той бідним роздати майно обіцяв
І за кривду перепросити.
Таким чином скарби на спасіння міняв.
А чи можна отак заплатити?

Не давайте обіцянок всім і завжди,
Бо чи можемо впевнені бути,
Що прийдеться ще нам повернутись сюди,
І чи можна життя обманути?

Іван Оринчак

Переглядів: 19


Разработка веб сайтов