Там, де нас немає
(Різдвяне)
Миколі Гнатюку,
другові дитинства
Як то зараз добре там, де нас немає.
Не моя бабуся хату замітає.
Не мої вовчиська просять в неї ласки,
І синиці слизько залітати в казку.
Ангели у рамках вкриті рушниками,
Дрібно капле свічка на душевний камінь.
А бабуся світла у хустинці білій,
Мов сніжинка, квітне на чарівнім зіллі.
Так усе по-людськи вічно і спокійно.
Сіють-посівають віра і надія.
Внуки довкруг столу: «Де, бабусю, ложки?!»
«Зачекайте Бозю маленького трошки».
Все вони питають. Кіт своє муркоче.
З ангелом ялинка танцювати хоче.
Пахне сіном. Діти – під столами пішки.
Хтось в мішку казковім їм приніс усмішки...
А в цей час далеко, за віконцем синім,
Плаче завірюха, наче рій бджолиний.
Високо – до неба – місяць примерзає,
Глибоко – про волю бабин дід співає.
Як то зараз добре там, де нас немає...
Ігор Павлюк
Переглядів: 390