Під скибу часу

Під скибу часу тіло упаде. 
Однак душа змиритись з цим не зможе:
У мить розлуки, що за цим гряде,
В обжинках літ вона — зернина Божа.

Господь ретельно виважить зерня,
І вітер правди однесе полову…
І Ангел, що тебе охороняв,
Тобі відкриє Істину і Слово.

В десниці Божій — Ти і цілий світ, —
Життя земне оплакане зітреться:
То для живих дається Заповіт,
А Вищий Суд — душі, що вознесеться.

На землю падав березневий сніг, 
Твоїм прощальним поглядом зігрітий, 
Що стер сльозу останню із повік.. 
Якби він міг, якби міг говорити...

Він дозволу ні в кого не питав,
Хоч теплим був і ніжно-сумовитим,
Як Ангел твій на небо відлітав,
Щоб перед Богом душу відмолити.

Пишук Марія

Переглядів: 9


Разработка веб сайтов