Бог прийме мене

Вже тумани осені 
Заступають просині,
Прохолоду росяну
Спраглі зела п’ють.
Сонечко збайдужене
Вигляда примружено:
Що до краю теплого
Журавлі несуть?

Літечком напоєні
І любов’ю сповнені,
В тузі мають крилами
В неба оксамит.
Батьківщину сонячну,
Вічністю осонцену,
Не замінять провесни,
Як на серці гніт.

Знаю: цвіт осиплеться
І трава нахилиться,
Все надбання тліннеє
Марно промине.
З батьківською вірністю
В батьківщині – вічності
З серцем упокореним,
Бог мене Прийме.

Євген Поліщук


Разработка веб сайтов