Країна вічна

За вікном тихенько плачуть хмари,
Сльози ллють на поле і на ліс,
А моє серденько Краєм марить,
Де в очах людських не буде сліз,

Де не буде горя  і страждання,
Де не буде люті та розлук,
Де не буде зради у коханні,
Де не буде ненависті й мук.

Люди там не знатимуть обману,
Там відійдуть страх і вся журба,
Холоду не буде і туману,
Не зіб’є насмішників юрба.

Там не лютуватимуть морози,
Бо немає в небесах зими,
Не поллються материнські сльози,
Бо немає в Краї тім війни.

І хоч сонця там також не буде,
Темряви не знайдуть в Краї тім: 
Буде Бог світити Всемогутній
Славою всім вибраним Своїм.

О країно радості та слави,
Ти — оселя Господа Отця,
Від землі, з гріховної заграви
Кличеш ти знеможені серця.

О країно люба і жадана,
Краща серед безлічі планет,
І до тебе полетять, бажана,
Душі без скафандрів і ракет.

Ця Країна, ні, не утопічна, 
Людям не приходила у сні.
О, вона реальна, справжня, вічна — 
Це вітчизна людської душі.

А коли і ти бажаєш, брате,
Бути в тій Країні неземній,
То тобі потрібно пам’ятати:
Якщо ти з Ісусом — будеш в ній!

Ігор Попович

Переглядів: 62


Разработка веб сайтов